• Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

• Якщо дитині часто демонструють ворожість – вона вчиться битися.

• Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути нерішучою.

• Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винною.

• Якщо до дитини часто проявляють поблажливість – вона вчиться бути впевненою в собі.

• Якщо дії дитини часто схвалюють – вона вчиться оцінювати себе.

• Якщо з дитиною всі завжди чесні – вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе в атмосфері дружби і почувається потрібною іншим – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

«Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів», «Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю».

Цим висловам, які злітають з уст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо вас, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

«Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися», «Я тобі забороняю товаришувати з …», «Я – мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що – ні».

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: «Ось виросту, побачимо, хто сильніший», - думає вона.

«Ти абсолютно не привчений працювати», «Ти такий лінивий, як і твій батько», «Учу тебе вчу, а все марно».

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

«Ти поводишся, як упертий віслюк», «Таке може сказати лиш повний дурень», «І в кого ти такий йолоп уродився?»

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

«Ну то скільки часу у тебе на це пішло?», «І чого це ти так запізнився?», «І чим ти тут так довго займаєшся?»

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з’ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе.

В результаті може з’явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

«Ти так робиш мені на зло, я знаю», «Ти просто жадібний, я вже зрозуміла».

Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров'я. небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

«Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилось», «Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок».

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим – ну горем, ні радістю.

Радимо батькам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими для батьків.

А тепер поговоримо про те, що означає поводитися педагогічно правильно.

По-перше, обговорюючи поведінку дитини, підкреслюйте, що загалом ви задоволені нею. Наприклад: «Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому поводився чемно». В такий спосіб батьки дають малому зрозуміти, що помилки можливі, але їх цікавлять насамперед успіхи дитини, а не її «проколи».

Частіше вживайте слова, які працюють на розвиток «Я-концепції» малюка та відчуття його адекватності та значущості. Робіть це у двох напрямках: частіше демонструйте дитині ваше задоволення від її досягнень та намагань; навчайте дитину самостійно розв’язувати різноманітні задачі, даючи їй установку «Ти можеш це зробити».

Дуже важливо подбати про створення ситуацій з гарантованим успіхом. Пам’ятайте: успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах.

Спілкуючись з малюком, частіше використовуйте гумор, особливо, якщо дитині важко розв’язати якусь проблему чи завдання.

І не забувайте про врахування індивідуальних особливостей сина чи доньки (її характеру, темпераменту).

1. Любіть свою дитину.

2. Приймайте таким, яким він є, стимулюйте розвиток особистості та індивідуальності дитини.

3. Підтримуйте його прагнення до самостійності.

4. Розвивайте впевненість у собі.

5. Вивчайте порівнювати із зразком, виділяючи відмінності.

6. Розвивайте уяву, сприйняття кольору предмета, форми, величини.

7. Підтримуйте позитивний емоційний стан дитини.

8. Учіть взаємодіяти з однолітками.

9. Згладжуйте труднощі взаємин.

10. Стимулюйте розуміння один одного.

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: „ Якби хтось став за тебе говорити, погодилася б чи ні з цими словами? „

1. Коли я піду до школи, у мене з’явиться багато нових друзів.
2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.
3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження  увесь клас.
4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.
5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?
6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.
7. Найкраще в шкільному житті – це канікули.
8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.
9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.
10. Якби мені дозволили, я б пішла учитися торік.

Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1-3 бали – ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися над причинами такої думки.

Сума 4-8 балів – так, у школу хочеться, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.

* Аж ніяк не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.

* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.

* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.

* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви його любите.

* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.

* Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.

*Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.

* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

* При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.