Заповіді першокласника
Познайомте свою дитину із цими простими, але важливими правилами. Складені вони по рекомендаціях відомого педагога С.Соловейчика.
- Не віднімай чужого, але й все своє не віддавай.
- Попросили - дай, намагаються відняти - намагайся захищатися.
- Не бийся без образи.
- Сам не приставай.
- Кличуть грати - іди, не кличуть - попросися, це не соромно.
- Грай чесно.
- Не дражни інших, не канюч, не випрошуй нічого. Ніколи два рази ні про що не проси.
- Через оцінки не супереч, будь гордим. Із учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя на оцінки не ображайся. Роби уроки завжди як треба, і оцінки в тебе будуть гарні.
- Не ябедничай за спиною в товаришів.
- Не будь бруднулею. Діти бруднуль не люблять. Не будь і чепуруном, діти не люблять і чепурунів.
- Частіше говори: давай дружити, давай грати, давай водитися, давай разом підемо додому.
- Не виставляйся! Ти не краще всіх, ти не гірше всіх. Запам'ятай це!
Іди в школу, і нехай вона подарує тобі радість!
Ще кілька порад:
1. Стежте за тим, що говорите. Удома про школу або дитячий садок (учительці, виховательці, уроках, друзях, однокласниках) - ні слова поганого. Ваші коментарі діти почують, і приймуть їх за істину (тому що для дітей цього віку батьки - авторитет).
2. Не робіть дублів. Не змушуйте робити дитину домашнє завдання на чернетці, а потім переписувати. Коли вона знає, що письмова робота протривати недовго - вона постарається зробити як треба відразу.
3. Відзначайте успіхи, а не помилки. Наші малята намагаються, але вміння поки ще немає. І якщо споконвічно критикувати, читати нотації, змушувати переписувати - хто з них буде радий, що став учнем?
Важливо, щоб дитина хотіла йти в школу, щоб хотіла вчитися!
Давайте спочатку внесемо ясність: відносини "вихователь-дитина" і "вчитель-дитина" різні. У дитячому садку більше враховується індивідуальність дитини, його
особистісні особливості. У школі інакше - справа є справа, і її треба виконувати! У дитячому садку відносини більше емоційні, у школі вони стають більше діловими (тому може здатися, що вчитель чіпляється до свого учня. Це не так. У школі вчитель оцінює дитину по виконаних справах!). Це треба враховувати батькам і пояснювати дитині, чого від неї домагаються.
Адаптація до школи - це процес звикання до нових шкільних умов, що кожний першокласник переживає й усвідомлює по-своєму. Більшість першокласників приходять у школу з дитячого садка. Там були ігри, прогулянки, спокійний режим, денний сон, завжди поряд вихователька. У школі все по-іншому: тут - робота в досить напруженому режимі й новій твердій системі вимог. Для того, щоб пристосуватися до них, потрібні сили й час.
Період адаптації дитини до школи триває від 2-3 тижнів до півроку. Це залежить від багатьох факторів: індивідуальних особливостей дитини, типу навчального закладу, рівня складності освітніх програм, з підготовленості дитини до школи й т.д. Дуже важлива підтримка рідних .
Багатьом дітям у період адаптації до школи властиво навіть деяке посилення інтересу до гри. Це природне явище, що допомагає, крім усього іншого, зняти напругу. Роль гри в житті дитини з віком зменшується, але якщо намагатися її викорінити, це не принесе ніякої користі першокласникові. У кожної дитини свій темп розвитку, і кожний перестає грати у своєму віці.
Нехай першокласник більше грає в ігри:
на дошці, такі, як шашки, шахи;
рухливі ігри;
сюжетно-рольові ігри.
На початковому етапі адаптації до школи для дитини особливо необхідне відчуття власної успішності. Воно значно полегшує труднощі адаптації й сприяє підвищенню навчальної мотивації.
Батьки, щиро цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте його про школу, діліться з ним своїм шкільним досвідом, це, безумовно, зміцнює навчальну мотивацію дитини. І тут виникає дуже складне питання: як ставитися до шкільних успіхів і невдач дитини, як хвалити його або лаяти?
Дошкільникам і учням початкової школи потрібні батьки - соратники й помічники. Прислухайтеся до правил розумних помічників.
- Допомога потрібна тоді, коли дитина про неї попросить.
- Поки не просить, сподівається впоратися своїми зусиллями, не заважайте йому.
Якщо дитина просить про допомогу:
- допомагаючи, не поспішайте давати готову відповідь - треба підштовхнути, натякнути, задати напрямок;
- не можна дорікати, висміювати, не можна говорити дитині: "Ну от, знову ти...", інакше він не ризикне звернутися по допомогу тоді, коли вона буде дуже потрібна (і не тільки в навчанні)
Безпека дитини - важлива соціально-педагогічна проблема сучасності
Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка.
Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато небезпек.
Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від нещасних випадків, які трапляються не тільки на вулиці, але й удома. Проте більшість таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.
Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка. Це важлива проблема, вирішити яку повинні дорослі, насамперед ви, шановні батьки. Заходи щодо попередження травм дітей необхідні так само, як і елементарні вміння мами й тата надати першу допомогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все ж таки уникнути не вдалось.
Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови безпеки дитини вдома? Зупинімось на конкретних аспектах цієї проблеми.
Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.
Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.
Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.
Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.
Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.
Дитина 3-4 років обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:
•Ø не кидатися камінням і твердими сніжками,
•Ø не дражнити тварин,
•Ø не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі,
•Ø не чіпати газових кранів,
•Ø під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч,
•Ø ходити тільки по тротуарах,
•Ø не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів,
•Ø не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця,
•Ø швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.
Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу звати на допомогу.
Часом небезпека може підстерігати дитину, здавалося б, з зовсім несподіваного боку. Наприклад, небезпечними для здоров'я і життя малят можуть бути звичайні іграшки. Так, деякі з них (особливо це стосується так званих імпортних іграшок, які Не пройшли сертифікат якості в Україні) фарбують шкідливими фарбниками. У середньому дошкільному віці діти ще іноді тягнуть іграшки до рота, і це призводить до тяжких отруєнь. У цьому аспекті доречно згадати про повітряні надувні кульки. Маски, виготовлені таким самим чином, викликають у дітей подразнення дихальних шляхів та екзему шкіряного покрову. Пухнасті м'які іграшки, як правило, виготовляються із синтетичних матеріалів, що протипоказані гігієнічними службами. Вкрай небезпечні й іграшки, що стріляють пістонами.
Дитячі іграшки не повинні містити шкідливих для організму малюка речовин: важких металів, лаку, свинцю, хрому та ін. Небезпечні для малюків предмети, які легко ламаються і мають гострі краї або надмірно важкі.
Поясніть дитині, що олівці і стержні кулькових ручок не можна гризти.
Порада: купуючи іграшки, вимагайте сертифікат якості, який обов'язково повинен бути у продавця. Цей документ гарантує гігієнічність і безпеку Не женіться за дешевизною: краще менше іграшок, але якісних.
Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком погуляти. Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.
Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло.
Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.
Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років малюка слід знайомити з елементарними відомостями з анатомії та фізіології людини: як б'ється сердечко та як його охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву осанку.
Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу жити у чистому помешканні.
Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.
У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не втрачати холоднокровності, не впадати в паніку і по можливості, швидко намітити план своїх дій.
Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб - промивання чистою (краще кип'яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно її зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.
З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці. Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов'язку на обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот та шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити Дитину до лікарні.
Іноді діти отруюються якимись ліками або хімічними речовинами. Після виклику швидкої допомоги слід не перешкоджати блювоті або навіть спровокувати її, потім дати дитині випити води для повторної блювоти, на живіт та на ноги покласти теплий компрес.
При всіх інших видах нещасних випадків терміново доставити до лікувального закладу або викликати швидку допомогу.
Бережіть своїх дітей!
